Гарячі суперечки про впровадження нового класу страхування в Україні залишилися в минулому. За давністю років вже мало хто з учасників робочих груп, які вносили зауваження та пропозиції до закону "Про страхування", може зараз згадати, що було предметом довгих і непримиренних дискусій.
Закон «Про страхування», який визначив принципи функціонування страхового ринку України, діє більше двадцяти років, і з моменту його прийняття у 1996 році до нього неодноразово вносилися зміни. Потреба у вдосконаленні законодавчої бази страхового ринку назріла давно. Новий законопроект «Про страхування» №1797-1, що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, вважається одним з пріоритетних у контексті Стратегії розвитку фінансового сектору України-2020. Цей законопроект вже прийнятий у першому читанні, учасники ринку з нетерпінням чекають його остаточного прийняття. Зупинимося детальніше на одному з нововведень – інвестиційному страхуванні.
Впровадження законопроекту «Про страхування» №1797-1 нарешті відкриє дорогу інвестиційному страхуванню, яке поширилося в зарубіжних країнах в останні роки. Незважаючи на відсутність законодавчого регулювання в нашій країні, цей страховий продукт поступово впроваджується і в Україні, під виглядом існуючого страхування життя.
Що ж це таке – інвестиційне страхування, і в чому його перевага у порівнянні з класичним продуктом страхування життя? Інвестиційне страхування або, так званий за межами України Unit-linked — це страховий продукт, що поєднує в собі елементи класичного страхування життя та інвестиційну складову.
Як виникло інвестиційне страхування і чому воно отримало своє широке поширення в країнах Євросоюзу та США? Страхування життя вже тривалий час є загальноприйнятою практикою для жителів цих країн. Як правило, договори на класичне страхування життя укладаються на тривалий період. Якщо говорити про проміжки більше трьох років, то за цей період, при відсутності страхових випадків, накопичується певна викупна сума. Страхові компанії інвестують свої активи в різні фінансові інструменти. І якщо порівняти результати інвестування в консервативні фінансові інструменти і вкладення в більш ризиковані фінансові інструменти, то за тривалий проміжок часу різниця між доходами від консервативних інструментів і від більш ризикованих може досягати великих значень. На тривалих часових інтервалах розмір викупної суми може відрізнятися в рази.
Так народилася ідея — надати клієнту можливість самому розпоряджатися своїми активами, які формуються протягом тривалого часу.
Інвестиційне страхування - опис продукту.
При інвестиційному страхуванні, частина страхової премії спрямовується на покриття страхових ризиків, а основна частина, за вибором клієнта, інвестується у фінансові інструменти або інвестиційні фонди. Ця опція дає можливість клієнту вибрати найбільш відповідну стратегію і збільшити викупну суму. На відміну від класичного страхування життя, клієнт в кінці строку дії договору не отримує фіксовану суму, а ту суму, розмір якої залежить від результатів, які принесла обрана стратегія інвестування.
Як відбувається вибір стратегії інвестування? Страхові компанії співпрацюють з компаніями з управління активами, які виступають постачальниками інвестиційних рішень чи інвестиційних фондів (Aegon, Aviva та інші). Вони надають клієнтам на вибір стратегії інвестування. Страхова компанія або компанія з управління активами з певною періодичністю (щодня або щомісяця), здійснює розрахунок вартості юніта (паю), який показує, як змінилася вартість суми інвестиції. Ця інформація доступна на сайті компанії.
Ключові особливості інвестиційного страхування – клієнт може сам обирати стратегію інвестування. Резерви формуються в залежності від вибору клієнта, куди він захоче інвестувати. Припустимо, клієнт вибрав інвестувати в класичні інструменти – ОВДП і депозити. Це консервативна стратегія. Але якщо клієнт захоче вкладати в акції або щось інше, на його погляд, більш цікаве – значить, компанія інвестує його суму в акції, дорогоцінні метали та ін. У свою чергу, компанії не гарантують клієнту виплату певного доходу. Тому розуміння і знання фінансових інструментів є одним з обов'язкових елементів роботи з таким продуктом, як інвестиційне страхування.
Відмінні особливості інвестиційного страхування в Україні
Якою мірою ключові відмінності інвестиційного страхування від класичних страхових продуктів знайшли своє відображення в законопроекті «Про страхування» №1797-1?
Враховуючи той факт, що результати інвестування залежать від обраної стратегії, коливань ринку та багатьох факторів, при інвестиційному страхуванні компанії апріорі не можуть гарантувати клієнту мінімального рівня прибутковості, як в класичному страхуванні (4% річних, за українським законодавством).
Це знайшло відображення і в проекті Закону. Договір інвестиційного страхування життя не передбачає обов'язки страховика гарантувати отримання прибутку (доходу) від розміщення і управління частиною коштів технічних резервів інвестиційного страхування життя. Та частина суми, яку клієнт вирішив використати для інвестування в фінансові інструменти, відділяється у так званий Фонд інвестиційного страхування життя. По суті це окремі активи, які є коштами технічних резервів інвестиційного страхування життя і вони обліковуються окремо від інших активів страховика. Фонд інвестиційного страхування життя не є юридичною особою. Законодавство передбачає певну процедуру реєстрації Фонду регулюючим органом.
Передбачається наявність окремого документу – регламенту Фонду, який прописує весь технічний функціонал і періодичність розрахунків і звітів перед клієнтами.
Для визначення розміру виплат за договорами інвестиційного страхування життя залежно від обсягу прав страхувальника і пропорційно вартості його активів, використовується умовна розрахункова одиниця – юніт. Методика розрахунку вартості юнітів встановлюється уповноваженим органом за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Враховуючи ризиковану природу інвестиційного страхування, законопроект запроваджує більш жорсткі вимоги до компаній у частині розкриття інформації, в частині розрахунку інформації та надання інформації клієнту. Згідно п. 8 статті 20 проекту Закону «Про страхування» встановлюються вимоги щодо розкриття інформації на регулярній основі, щоб клієнт міг знайомитися з результатами інвестування і бути в курсі змін вартості юніта (паю), яка може змінюватися часто, в залежності від кон'юнктури ринку.
В рамках здійснення інвестиційного страхування життя страховик зобов'язаний:
1) проводити розрахунок вартості розрахункових одиниць (юнітів) з періодичністю, встановленою регламентом фонду інвестиційного страхування, але не рідше одного разу на місяць;
2) оприлюднити на своєму веб-сайті відомості про вартість розрахункової одиниці (юніта) кожного інвестиційного фонду страхування життя не рідше одного разу на місяць;
3) оприлюднити на своїй веб-сторінці інформацію по кожному фонду інвестиційного страхування життя в обсягах річної звітності страховика, яка надається Уповноваженому органу.
В рамках законопроекту передбачається можливість передачі частини операційної роботи професійним керуючим компаніям (КУА). Таким чином, страхова компанія в партнерстві з компанією з управління активами може запровадити такий продукт без додаткового навантаження на свій персонал. Це є найбільш поширеною і ефективною практикою у країнах, де інвестиційне страхування отримало розвиток.
Що залишилося за рамками проекту Закону?
Одним з дискусійних питань є відсутність у Законі норми про мінімальні професійні вимоги до спеціалістів, які здійснюють розробку і управління продуктами інвестиційного страхування в страховій компанії. По відношенню до компаній з управління активами, що здійснюють діяльність на фондовому ринку існують законодавчі вимоги – як щодо якості освіти фахівців, так і обов'язкового кількості таких фахівців. Наприклад, у КУА повинно бути як мінімум три сертифікованих фахівці.
Незважаючи на рекомендації учасників робочих груп, в закон не були внесені норми щодо можливості інвестування коштів страховиків в інвестиційні фонди. Хоча на етапі написання закону передбачалася норма про можливість інвестування коштів страхових компаній в діючі інвестиційні фонди, які вже працюють з певною обраною стратегією. Близько 30% резервів страховиків в Європі інвестуються в інвестиційні фонди. На жаль, в Україні реалізувати такий механізм буде неможливо.
Наступний важливий момент – як закон може сприяти клієнту в тому, щоб він обирав для себе продукт, що відповідає його можливостям і розумінням ризиків? У країнах Європи це питання врегульоване. Наприклад, у законодавстві європейських країн передбачена обов'язкова процедура – вимога провести оцінку ставлення клієнта до ризику. В цей показник включається ряд параметрів – оцінка поточного рівня добробуту фізичної особи, розміри його активів, у тому числі – оцінка рівня його знань та інвестиційного досвіду. Враховуючи досвід фінансової кризи 2008-2009 років в Україні життєво назріло впровадження такої процедури, як профіль сприйняття ризику клієнтами. Але вимоги існуючих Євродиректив відсутні в українському законодавстві. Відповідно, ця норма відсутня і в цьому законопроекті.
Аргументи за і проти
Незважаючи на широке поширення інвестиційного страхування в Європі і США, в Україні поки ще багато скепсису по відношенню до цього продукту. На думку критиків, головні перешкоди для поширення інвестиційного страхування – це поки ще слабкий рівень поширення страхування життя в Україні, обмеженість інструментів інвестування і низький рівень фінансової грамотності українців. Але ми вважаємо, що поточна оцінка стану ринку не повинна гальмувати впровадження нових інструментів і практик, які вже довели свою затребуваність на ринках інших країн. Відповідно і новий закон має закласти базис для розвитку ринку як мінімум на десять років вперед. У тому числі – припускаючи впровадження тих інструментів, які надають клієнтам більше можливостей самостійно визначати свій рівень доходу.